http://bit.ly/Zhenya_Ishchenko
Вчора ввечері мій світ перевернувся. Що було до того - відійшло в минуле. Склався пазл, який турбував мою свідомість з того часу, як почав жити в Києві. І ім'я його - дружба.
Йду я, значить, віддавати фотки. Все як завжди, звичайне діло. Домовились зустрітись в Мафії. Підходжу до тераси, ще нікого не бачу, аж раптом чую: Женька, ЖЕНЬКА... так голосно. Побачив Поліну та Аню. Скажу чесно, мені стало зразу приємно. Так звуть не виконавця замовлення, так звуть друга.
Поліна (наречена) розповіла, що на роботі був корпоратив, а зараз вони з друзями домовились відпочити і отримати фотки. А скоро підійде Віталій (наречений) та Маша (ще одна подруга; з Анею були на весіллі) і будемо згадувати той день.
Знаєте, один той факт, що фотки я віддавав не просто парі, а в оточенні їх друзів, приголомшив. Мені наче зламали хребет, Хребет моїх колишніх уявлень про дружбу. Ми класно посиділи вчора. Ми розмовляли так, як розмовляють старі друзі, хоча я просто віддавав фотки. Ми згадували кожен момент, смакували його, розглядаючи кадр за кадром.
Я це ціную. Як ціную кожне рукотискання, кожні обійми з абсолютно незнайомими на той час мені людьми. На цьому весіллі я побачив багато цікавих особистостей, а вчора пізнав смак справжньої дружби. Я охмелів як від вина, настільки міцним він був. І сьогодні я хмільний, коли пишу ці слова. І буду хмільним завтра. Я змінився.
Два слова про зйомку:
"Так приємно набирати висоту
Відриватися від злої землі
Я за руку тебе візьму, відведу
Там, де ти ще не була напевно
Тут на хмарах все інакше, ніж внизу
Наше ліжко то є наше небо
Хочу 100 годин з тобою й ше одну
То наразі вся моя потреба"
© Скрябін
